Кажуть, дитинство — час інтуїції: дитина інтуїтивно відчуває, що йому потрібно для його розвитку і прагне до цього всіма силами своєї чистої душі. На жаль, дуже багато мам і тат примудряються до п’яти-шести років грунтовно загасити вогник природного саморозвитку. Цей вогник залишається у тих дітей, які все ж таки знайшли собі сферу для самореалізації, тільки добре, коли вона (ця сфера) не шкодить самій дитині і оточуючим…) А діти, що потрапили хоч один раз у владу магії театру, самі прагнуть на сцену- ми спостерігали таку картину багато разів)

Давайте придивимося до цієї дитячої любові до театру і спробуємо відгадати цю загадку природи, давайте спробуємо зрозуміти, навіщо вона (природа) наділила дитину акторським талантом? Відомо, що старший дошкільний вік часто називають часом ГРИ. Граючи, маленька людина пізнає світ, світ дорослих відносин. Пізнає себе в цьому світі, і не тільки пізнає, — приміряє на себе різні ролі. Граючи в детектива або бандита, в доньки-матері або черепашок ніндзя, дитина тренує себе для поведінки в певних життєвих ситуаціях. Ситуаціях, які зовсім не пов’язані з сюжетом дитячих ігор.Також, дошкільний вік називають віком КАЗКИ. Дитина, жадібно вбираючи казкові сюжети, розширює простір свого казкового світу. Батькам відомі випадки, коли дитина, зупиняючись на якийсь казці, бажає ще і ще раз слухати давно відому йому історію.