Головна / Навіщо дитині театр?
Кажуть, дитинство — час інтуїції: дитина інтуїтивно відчуває, що йому потрібно для його розвитку і прагне до цього всіма силами своєї чистої душі. На жаль, дуже багато мам і тат примудряються до п’яти-шести років грунтовно загасити вогник природного саморозвитку. Цей вогник залишається у тих дітей, які все ж таки знайшли собі сферу для самореалізації, тільки добре, коли вона (ця сфера) не шкодить самій дитині і оточуючим…) А діти, що потрапили хоч один раз у владу магії театру, самі прагнуть на сцену- ми спостерігали таку картину багато разів)
Давайте придивимося до цієї дитячої любові до театру і спробуємо відгадати цю загадку природи, давайте спробуємо зрозуміти, навіщо вона (природа) наділила дитину акторським талантом? Відомо, що старший дошкільний вік часто називають часом ГРИ. Граючи, маленька людина пізнає світ, світ дорослих відносин. Пізнає себе в цьому світі, і не тільки пізнає, — приміряє на себе різні ролі. Граючи в детектива або бандита, в доньки-матері або черепашок ніндзя, дитина тренує себе для поведінки в певних життєвих ситуаціях. Ситуаціях, які зовсім не пов’язані з сюжетом дитячих ігор.Також, дошкільний вік називають віком КАЗКИ. Дитина, жадібно вбираючи казкові сюжети, розширює простір свого казкового світу. Батькам відомі випадки, коли дитина, зупиняючись на якийсь казці, бажає ще і ще раз слухати давно відому йому історію.
Але насправді, слухаючи казку, малюк вирішує для себе якусь важливу проблему — і це рішення потім відгукнеться в його дорослому житті. Відгукнеться розлученням або умінням прощати. Злочином або подвигом. Такі закони розвитку дитячої душі. Але ось дорослі владно втручаються в життя дитини. Школа! Час ігр та казок пройшов! Пора займатися серйозною справою. І більшість дітей понуро погоджуються з дорослими правилами життя. А як же ІГРИ? Як же КАЗКИ? Невже все ролі вже випробувані? Невже всі моральні завдання вже вирішені? Емоційне виховання стає неважливим? Так ні ж! Навпаки, тільки зараз дитина виходить на простори життя і перед ним відкривається велична панорама ЗНАНЬ ПРО ЖИТТЯ. Ось тепер би і грати, приміряючи різні ролі на себе! Ось тепер би і занурюватися в світ казок. Тільки інших казок. Казок про доросле життя, і шукати в цих казках моральні відповіді для своєї душі!
Тільки казки та ігри тепер складніші — вони вимагають іншого зв’язку з культурою. Глибшого, більш продуманого і … професійного. Тепер для розвиваючих ігор дитині потрібен дорослий. Дорослий, який буде представником світу культури в свідомості дитини, світу культури — світу моральності, соціальних норм, знань …. І, в той же час, він буде провідником, другом і помічником у цьому світі — світі дорослої ГРИ.
У ТЕАТРІ!) Правильно! Цей дорослий — педагог-режисер. Причому, цивілізований світ давно зрозумів цю велику магію театру. Цікаві цифри: близько тисячі американських університетів мають у себе факультети акторської майстерності. Але тільки 3% випускників після закінчення, займаються акторською професією. А решта? Решта — менеджери, консультанти, вчителі, психологи, політики, бізнесмени … Їм театр потрібен для успіху в житті! (В нашій театральній школі цей процент, правда, набагато вищий)) Так ось чому дитяча душа, що не пригнічена дорослим авторитаризмом, інтуїтивно так прагне до театру! Вона прагне до успіху в житті !!! І це прагнення підкріплюється тим, що, потрапляючи до театру, дитина потрапляє знову в світ того дитинства, де ГРА і КАЗКА були його законним правом і головною справою життя. Де маленька людина, відчуваючи, що не награлася, не встигла осмислити навколишній світ — з радістю і азартом включається в ці процеси, але вже на більш дорослому рівні.
Дитина може потрапити до Театру як Глядач і як Актор.
«Світ глядача» — світ казки
У цьому світі дитина заворожено слухає історії, як в дитинстві слухала казки. Тут вона вчиться переживати, розуміти іншу людину в горі і радості. І на своєму досвіді пізнає, що його власна точка зору може бути не єдино вірною. Дитина вчиться прислухатися до іншої людини, вчиться домовлятися, знаходити те, що об’єднує людей, вчиться відчувати, що таке добре, а що таке погано.
Світ глядача робить людину інтелігентнішою, глибшою.
І ще одна особливість цього світу. Естафетна паличка культури тут передається не тільки від розуму до розуму, як за шкільною партою, а й від серця до серця. І якщо хтось думає, що справжній патріотизм можна виховати в людині, не передавши йому естафету любові до культури, то він дуже мало розуміє в патріотизмі.
Безумовно, багато корисного дитина отримує в театрі як Глядач, але, вихована Театром ЗСЕРЕДИНИ, дитина отримує цінностей у 1000 разів більше)
Цей Світ дарує людині, що його відвідала, свободу тіла, силу голосу, впевненість в поведінці та уміння найцінніше у житті – уміння САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ. Людина вчиться контролювати свою поведінку в життєвих ситуаціях, бути господарем становища в різних ситуаціях, вибудовувати усвідомлену стратегію своєї поведінки; і, як говорить сучасна молодь, «не вестися» на поводу у емоційних і психологічних обставин життя. Інакше кажучи, свобода дозволяє бути суб’єктом своєї поведінки. Але виникає резонне питання: а навіщо дитині стільки свободи? Навіщо їй бути суб’єктом? Хіба суб’єктність особистості робить дитину слухняною? Дисциплінованою? Керовану? Ні! Якраз навпаки! Своя думка у дитини з’являється раніше і проявляється яскравіше! Тоді навіщо?
Щоб відповісти на це питання, давайте спочатку запитаємо себе: «А кого ми хочемо виховати? Слухняного виконавця, який буде шукати в житті того, хто буде ним керувати? Або самостійну людину, яка в кризовій ситуації, якими так багате наше життя, буде здатна знаходити відповіді на життєво-важливі питання? «Якщо ми хочемо виростити господаря, а не виконавця, суб’єкта, а не «вівцю» (раба обставин), то треба прийняти свободу дитини і вчитися спілкуватися з ним в умовах цієї свободи.
Тільки в Театрі ЗСЕРЕДИНИ — дитина творець! Осягаючи світ Актора, людина потрапляє в світ творіння світів, в світ творців, в світ богів. Тут розвивається креативність як якість особистості, і особливо важливо — розвивається поведінкова креативність — вміння бачити різні виходи з життєвих ситуацій, будувати життя за власним сценарієм. Тобто, тут розвивається соціальний інтелект! Тому, в цьому сенсі, театр є унікальною лабораторією розвитку дитячого мислення.До речі кажучи, в Театрі ЗСЕРЕДИНИ розвивається не тільки соціальний інтелект, а й загальний. Людина вчиться вербалізувати свої почуття, переживання, тобто розвиває в собі те, що зазвичай розвивається на особливих психологічних тренінгах. Тому Театр ЗСЕРЕДИНИ ми з повним правом можемо назвати школою мислення.
Крім головної мети – мети розвитку дитини, наша театральна школа не забуває і про свою головну професійну мету – виховання майбутніх акторів, режисерів, підготовка наших студентів до вступу у мистецькі ВНЗ. І в цьому ми успішні: наші випускники навчаються у відомих мистецьких навчальних закладах Києва, Харкова, Москви, Лондона.
Перш ніж підвести підсумок, запитаємо себе, а що відбувається з дитиною, яка не потрапляє до театру? Де вона знаходить місце для розвитку своїх здібностей? На жаль, не всі відповіді вас порадують, шановні батьки!) Не хочу сказати, що ті, хто не потрапив до театру, не стануть успішними, але зворотне — вірно! Театр – один з найдієвіших засобів гармонійного розвитку дитини!)
Отже, НАВІЩО ДІТЯМ ТЕАТР?
Театр — місце, де людина розвиває себе, розвиває навички спілкування, свободи, розвиває інтелект, долучається до культури і вчиться бути самим собою. Вчиться НЕ БОЯТИСЯ! І успішно ПРЕЗЕНТУВАТИ себе.
Інтуїція дитини підказує: Я ХОЧУ В ТЕАТР! Приведіть свою дитину в Театр — подаруйте їй можливість розвитку!
Театр Fantazianew щиро вдячний усім захисникам України! З 2014 року для дітей учасників бойових дій діє знижка 25%.
